Одрі Хепберн - остання принцеса Голівуду

О́дрі Хе́пберн — американська актриса і фотомодель англійського й нідерландського походження. Здобула «Оскар» за найкращу жіночу роль в 1953 (фільм «Римські канікули»), а ще номінувалася чотири рази в 1954, 1959, 1961 і 1967 роках. Акторська кар'єра почалася із навчального фільму «Нідерландська за сім лекцій». Потім вона грала у музичному театрі у таких постановках, як «Високі черевики на ґудзиках» і «Пікантний соус».

Першим власне художнім фільмом для Хепберн став британський фільм «One Wild Oat», в якому вона грала дівчину-реєстратора у готелі. Вона зіграла декілька другорядних і епізодичних ролей у таких фільмах, як «Розповіді молодих дружин», «Сміх у раю», «Банда з Лавендер Гілл» і «Дитя Монте-Карло». Перша велика роль Одрі Гепберн у кіно відбулася у 1951 році у фільмі «The Secret People», що в ньому вона грала артистку балету. Одрі заходилася коло балету з дитинства та завоювала схвалення критики завдяки своєму таланту. Щоправда, вчителі вважали її за «занадто високу» для професійної танцівниці, бо вона виявилася вищою, ніж багато танцюристів-чоловіків.

 Фільмографія 

• 1948 — «Нідерландська за сім лекцій» / Nederlands in 7 Lessen 

• 1951 — «Сміх у раю» / Laughter in Paradise 

• 1951 — «Зернятко дикого вівса» / One Wild Oat 

• 1951 — «Банда з Лавендер Гілл» / The Lavender Hill Mob 

• 1951 — «Дитя Монте-Карло» / Monte Carlo Baby 

• 1951 — «Розповіді молодих дружин» / Young Wives 'Tale 

• 1952 — «Засекречені люди» / «The Secret People» 

• 1953 — «Римські канікули» / «Roman Holiday» 

• 1954 — «Сабріна» / «Sabrina» 

• 1956 — «Війна і мир» / War and Peace

• 1957 — «Веселе обличчя» / Funny Face 

• 1957 — «Кохання після полудня» / Love in the Afternoon

• 1959 — «Зелені помістя» / Green Mansions 

• 1959 — «Історія черниці» / The Nun's Story 

• 1960 — «Непрощені» / The Unforgiven 

• 1961 — «Сніданок у Тіффані» / Breakfast at Tiffany's 

• 1961 — «Дитячий час» / The Children's Hour 

• 1963 — «Шарада» / Charade 

• 1964 — «Париж, коли там спека» / Paris, When It Sizzles 

• 1964 — «Моя прекрасна леді» / My Fair Lady 

• 1966 — «Як украсти мільйон» / How to Steal a Million 

• 1967 — «Двоє на дорозі» / Two for the Road 

• 1967 — «Дочекайся темряви» / Wait until dark 

• 1976 — «Робін і Меріан» / Robin And Marian 

• 1979 — «Кровний зв'язок» / Bloodline 

• 1981 — «Вони всі сміялися» / They All Laughed 

• 1987 — «Кохання серед злодіїв» / Love Among Thieves 

• 1989 — «Завжди» / Always 

 Співпраця з ЮНІСЕФ

 Незабаром після її останньої появи в кіно Гепберн була призначена спеціальним послом ЮНІСЕФ. Почуваючи вдячність за власний порятунок у період після нацистської окупації, вона присвятила залишок своїх днів поліпшенню долі дітей, які живуть у бідних країнах світу. Робота Гепберн сильно полегшувалася завдяки знанню мов. Вона розмовляла нідерландською, англійською, французькою, іспанською й італійською мовами. Вона вивчила італійську, коли жила в Римі. Іспанську вона вивчила самостійно, і є зйомка ЮНІСЕФ, на якій Гепберн побіжно говорить іспанською з жителями Мехіко. Хоча Гепберн стала співпрацювати з ЮНІСЕФ ще в 1954 році, беручи участь у радіопередачах, тепер це стало для неї серйознішою справою. Близькі свідчать, що думки про безпорадних дітей, що вмирають, переслідували її все життя. Її перша місія була в Ефіопії в 1988. Вона відвідала дитячий будинок з 500 голодуючими дітьми й домоглася, щоб ЮНІСЕФ вислав їжу. У серпні 1988 Гепберн їздила до Туреччини для участі в кампанії з імунізації. Вона назвала Туреччину найяскравішим прикладом можливостей ЮНІСЕФ. Повернувшись, вона сказала: «Армія дала нам вантажівки, торговці рибою дали вагони для вакцини, і, як тільки дату було призначено, потрібно було тільки 10 днів, щоб прищепити всю країну. Непогано». У жовтні того ж року Гепберн поїхала до Південної Америки, де відвідала Венесуелу й Еквадор. Гепберн говорила: "Я бачила, як крихітні гірські громади, нетрі і стихійні поселення якимось дивом вперше дістали системи водопостачання, і цим дивом був ЮНІСЕФ. Я бачила, як діти будували самі собі школи з цегли й цементу, наданих ЮНІСЕФ ". 

У лютому 1989 року Гепберн поїздила по країнах Центральної Америки, де зустрічалася з главами Гондурасу, Сальвадору та Гватемали. У квітні в межах місії «Операція Лінія Життя» вона разом з Робертом Волдерсом відвідала Судан. Через громадянську війну продовольство з гуманітарної допомоги не надходило. Отож метою місії було постачати харчі до Південного Судану. У жовтні того ж року Гепберн і Волдерс відвідали Бангладеш. У жовтні 1990 Гепберн їде до В'єтнаму, намагаючись налагодити співпрацю уряду з ЮНІСЕФ у межах програм імунізації та забезпечення питною водою. Остання поїздка Гепберн (до Сомалі) відбулася за чотири місяці до смерті, у вересні 1992 року. У 1992 президент США Джордж Буш нагородив її президентською медаллю свободи на знак визнання її роботи в рамках ЮНІСЕФ, а Американська академія кіномистецтва нагородила її Гуманітарної премією ім. Жана Хершолта за її допомогу людству. Ця премія була присуджена посмертно і вручена її синові.