"Зло має бути вигнане зі злом"

«Дівчина з татуюванням дракона» - детективний трилер режисера Девіда Фінчера. Американська екранізація однойменного роману письменника і журналіста Стіга Ларссона з трилогії «Міленіум». Світова прем'єра відбулась 21 грудня 2011 року.

Фільм був удостоєний премії «Оскар» за кращий монтаж.

На роль Мікаеля Блумквіста спочатку розглядали Х'ю Гранта. У липні цю роль отримав Деніел Крейг (за умови, що він зіграє журналіста і в наступних двох фільмах).

Коли актриса Руні Мара прочитала роман Стіга Ларссона, вона відразу зрозуміла, що просто народжена для ролі Лісбет Саландер. Але Девід Фінчер думав інакше - режисер не бачив в тендітній акторці соціопатку Лісбет. Вірячи в свої сили дівчина продовжувала напрошуватись на численні проби. П'ять  спроб – і п’ять невдач. Зневірившись, Руні пообіцяла собі: якщо режисер відмовить їй знову, то вона поставить у цій історії крапку. Однак наполегливість дівчини підкорила постановника, і в день наступних проб він повідомив актрисі, що вона отримала цю роль. Бажаючи стати справжньою Лісбет Саландер, Мара змінила зачіску, знебарвила брови і зробила собі пірсинг на обличчі.

Зйомки фільму стартували у вересні 2010 року в Стокгольмі. Після трьох тижнів знімального процесу Фредрік Баккара залишив посаду оператора з особистих причин. Його замінив Джефф Кроненвет, який кілька разів працював з Фінчером в минулому.

У грудні 2010 року знімальна група продовжила роботу в Цюріху. Після Різдва зйомки проходили в студіях Лос-Анджелеса. Весняні сцени були відзняті в Швеції.

«Америка чи Швеція?»

У 2009 році у світ вийшла перша екранізація роману «Дівчина з татуюванням дракона». Коли ж розпочалися зйомки американської версії фільму, багато-хто не зрозумів для чого знімати кінострічку, яка, по-суті, вже існує. «Навіщо комусь знадобилося знімати новий фільм, коли можна подивитися існуючий?» - так відреагував на звістку про заплановані зйомки проекту Нільс Арден Оплев, режисер однойменної шведської стрічки.

Порівнюючи дві версії фільму «Дівчина з татуюванням дракона» можна помітити, що шведська картина є більш жорсткою і натуралістично. Вона лякала глядачів занадто відвертими сценами насильства. Фільм Фінчера в цьому плані є більш стриманим - режисер намагається не затягувати неприємні моменти і показує їх без жахливих подробиць. При цьому американська версія все ж повністю передає атмосферу роману. Девід Фінчер в черговий раз продемонстрував світу видовищний і реалістичний трилер.