«Сімпсони» – комедійний американський мультсеріал
про життя родини середнього класу США. Незважаючи, на велику кількість смішних
і безглуздих ситуацій, він має соціальний підтекст. Наприклад, Гомер Сімпсон
часто ображає і ображається на свою родину, але він їх любить (це видно з його
вчинків). Ліза, у свої 8 років, виступає за збереження природних ресурсів,
флори та фауни. Але я хочу запропонувати вам список цитат цього мультсеріалу.
- Якби в Ісуса був
пістолет – він був би зараз живим.
(Гомер) - - Гомере, ти
знаєш якого кольору в мене очі?
- А гарні – це колір?
- Гомере!!!
- Не хвилюйся, Мардж. Я не суджу людей за кольором очей, я суджу людей за кольором шкіри.
(Гомер та Мардж)
- У житті є моменти коли правда не чорно-біла, а з відтінками сірого. (Алькатраз)
- Я люблю плакати
біля океану. Лише там мої сльози здаються дрібними.
(Нельсон)
- Якщо мені все
одно – це не означає, що я не розумію.
(Гомер)
- - Фландерсе, ти
диявол?
- Диявол завжди той, від кого цього найменше очікуєш.
(Гомер та Нед)
- Якби мої
стіни вміли говорити усі платили б мені, аби подивитись на мої стіни. (Гомер)
- Звичайно, життя
повне на біль та випробування, але справа у тому, щоб насолоджуватись тими
ідеальними моментами, які іноді у нас трапляються.
(Ліза)
- Бути чесним та
ввічливим – різні речі.
(Сеймур)
- Я підіймався на
найвищі гори, опускався у найнижчі лощини. Побував у Африці та Японії. Навіть
злітав у космос. Але зараз, не задумуючись, я проміняв би все це на щось
солоденьке.
(Гомер)
- Один долар за
вічне щастя?.. Я буду більш
щасливим з доларом.
(Мр. Бернс)
- Перед сном мій
батько закутує мене так, як ніхто інший. І знаєте що? Жоден монстр до мене
ще не дістався.
(Ліза)
- Браття та сестри
– природні вороги. Як англійці і шотландці, валлійці і шотландці, японці і
шотландці, шотландці та інші шотландці. Прокляті шотландці! Вони
зруйнували Шотландію.
(Завгосп Віллі)
- - Красті, як ти
міг назвати своїм іменем цей жахливий табір?
- Вони надіслали мені цілу вантажівку грошей, я не з каменю.
(Барт та Клоун Красті)
- Ніхто
по-справжньому не вмирає, поки його пам’ятають.
(Мардж)
- - Не розумію, як
тобі вдається заткнути голос, який каже: «Думай»?
- Кого? Лізу?
- Ні, здоровий глузд.
- А, у цьому мені допомагає алкоголь.
(Нед та Гомер)
- - Я знайшла
місце, де я потрібна.
- Ти потрібна вдома!
- … і де мене цінують.
- … ти потрібна вдома!
(Мардж і Гомер)
- Головне – не
гроші. Головне – їх кількість.
(Мр. Бернс)
- Напевно, дивитись
на мене – так само нецікаво, як і бути мною.
(Гомер)
Немає коментарів:
Дописати коментар