"Висоцький. Спасибі, що живий"
Фільм заснований на реальних подіях. Картина розповідає про те, як Володимир Висоцький пережив клінічну смерть.
Країна: Росія

Студія: Дирекція Кіно
Переклад: Російський (Оригінал)
Режисер: Петро Бусло
Актори: Сергій Безруков, Оксана Акіньшина, Андрій Смоляков, Іван Ургант, Максим Леонідов, Андрій Панін, Володимир Ільїн, Дмитро Астрахан, Ганна Ардова, Володимир Меньшов
Як створювалося кіно?

Для отримання ретро-ефекту на зйомках використовували раритетні радянські об’єктиви, які надавали картині глибини і яскравості;

у фільмі квартира Висоцького повністю обставлена аутентичними предмета із вжитку поета (їх надав музей Висоцького на Таганці);

зйомки проходили в Узбекистані, Росії, Білорусії та Казахстані, але «узбекський» аеропорт 1979-го року знайшли в Бресті;

спеціально була створена копія «Мерседеса», на якому їздив Висоцький (щоб досягти повної історичної достовірності, продюсери підняли архівні документи і замовили такий самий автомобіль).

Грим       До прем’єри продюсери проекту зберігали інтригу щодо головного виконавця.
      Звичайно, знайти ідеальну схожість не вдалося, і тоді знадобилися майстерність гриму і чудеса сучасних технологій.       Шість місяців Петро Горшенін створював ідеальний грим. Вивчивши більше 500 фотографій з архіва Висоцького, майстер виготовив точну копію його обличчя, а потім на цій моделі - тончайшу скульптуру із воску та пластиліну. З готової скульптури Горшенін зняв форму, в яку потім залив багатокомпонентний силіконовий склад. В результаті отримався комплект із пластичних деталей - ніс, чоло (все окремо). На нього із бюджету картини витратили близько 30000$. Щоденно на грим виконавця ролі було витрачено близько 4 годин.

Одяг       Висоцький у фільми носить ту одежу, яка відома по багаточисленним фотографіям: голубий і білий джинсові костюми, червона рубаха. Кажуть, що актору, який виконав роль Володимира Семеновича, ці наряди буквально «прилипли».
      Оксані Анікшеній не стали підбирати наряди кінця 70-х. Її героїня носить те, що досить актуально виглядає і зараз.
      Оскільки більша частина фільму розповідає про гастролі Висоцького в Узбекистані, доводилось наряджати в національні наряди велику кількість масовки. Жителі Бухари і Самарканда із задоволенням несли на зйомки власні яскраві халати, тюбетейки та парчові туфельки.
Містика на зйомках фільму       Микита Висоцький: «Я не містик, але багато трактували деякі події з цієї точки зору. Коли почалися зйомки, в Москві була температура 37 градусів вище нуля. Горіли торф’яники, дихати було неможливо, в павільйоні було під 60 градусів. І тільки режисер зібрався сказати «Мотор!» «гваздануло» так, що вирубило великий світовий прибор, вагою в декілька тон. Посипалось скло, і хтось сказав: «Володимир Семенович постукався.       Петр Буслов згадує, що коли знімали сцену смерті – її ми закінчили о 4 годині ночі – хтось подивився на годинник і сказав: «Сьогодні 25 липня» (Володимир Висоцький помер 25 липня). Збіг? Я не думаю, що це містика. Головна містика була в тому, що енергія була з нами. Мало хто вірив, що все отримається.»

7 цікавих фактів про фільм

Син Висоцького, за сумісництвом продюсер і сценарист картини, розповів, що над фільмом працювали 5 років, практично без вихідних: «У нас було понад 100 знімальниних днів, кожна зміна по 12 годин і більше. В команді було приблизно 850 чоловік, не рахуючи акторів, які були зняті в масових сценах».

Малинова сорочка, яка на кіношному Висоцькому під час клінічної смерті, була пошитою в кількості 10 штук, по лекалам Prada.

Зі всієї знімальної групи, включаючи акторів, взяли розписку про нерозголошення – ніхто не має права розповідати, хто ж насправді зіграв головну роль у фільмі про Висоцького.

За перший тиждень прокату в Україні фільм зібрав 1,5 млн гривень.

Бюджет картини 12 мільйонів доларів.

Робоча назва фільму – «Чорна людина».

Сам Сергій Безруков, котрому приписують головну роль у фільми, на його московську прем’єру не прийшов.

      На прем’єру фільму «Висоцкий. Спасибо, что живой» сходили багато українських та російських зірок шоу-бізнеса. Отже, їхні відгуки:
Наталія Могилевська: «Пішла з половини прем’єри. Прошу вас, не ходіть, якщо ви або ваші батьки любили Висоцького… Він був зажди таким недоторканним, справжньою Легендою, Духом, Силою. Дуже шкода..»
Тіна Канделакі: «Висоцького подивитись треба. Сьогодні немає героїв такого масштабу. А були ще зовсім недавно»
Іван Ургант: «Тепер, після прем’єри я можу розповісти правду. Одного дня актор, який грав Висоцького, не встиг на рейс із Москви… Мені продюсери кажуть: «Давай, Ванята». Я - їм: «Так вуси ж, братці!». А вони «Під силіконом не помітять». Коротше у 16-й сцені Висоцького грав я…»

© Альона Олійник